Текст песни Іван Байдак - Про неї не напишеш книгу
- Исполнитель: Іван Байдак
- Название песни: Про неї не напишеш книгу
- Дата добавления: 14.08.2021 | 11:22:03
- Просмотров: 161
- 0 чел. считают текст песни верным
- 0 чел. считают текст песни неверным
Текст песни
Про неї не напишеш книгу, її можна розбирати на цитати,вона давно придумана історія - нічого не змінити,
залишиться лише уважно вивчати.
Читати її подумки та мовчки
без субтитрів, антрактів й абзаців,
інколи з тривалими перервами,
інколи пекучими моментами,
інколи великими жадними ковтками мяти.
Дізнатись, що у неї відбувається,
що всередині приховує, у що неприховано вірує,
на що з нетерпінням чекає, чого сподівається нишком,
та скільки дублікатів ключів залишила.
Можна відчинити її двері та випросити крихту ніжності,
вибороти мить уваги, не зазіхаючи на елементи вічності,
ти зможеш зрозуміти окремі деталі,
зможеш зберегти окремі фрагменти,
навіть сказати слова, які мали б втішити.
Але ти не знатимеш причин її сміху,
не розумітимеш значення її сліз,
вона для тебе завжди буде безгрішною,
нехай за спиною зрадливо горітиме.
Вона наче любить тебе, але й не може серйозно сприймати,
мовчить про втрати людей, що більше не мають значення,
ця жінка дотику легкого та погляду проникливого,
яка забула про слова любові та жести пробачення,
яка зреклась молитов та клятв, сказаних колись важкими видихами,
жінка, котрій, здається, назавжди судилося зникнути
та я готовий годинами слухати її сумні розмови, літрами випивати гіркоти її смутку, навіть якщо вони будуть для мене отруйними, навіть якщо допоможуть їй мене забути
Перевод песни
О ней не напишешь книгу, ее можно разбирать на цитаты,она давно придумана история - ничего не изменить,
останется только внимательно изучать.
Читать ее мысленно и молча
без субтитров, антрактов и абзацев,
иногда с длительными перерывами,
иногда жгучими моментами,
иногда большими жадными глотками мяты.
Узнать, что у нее происходит,
что внутри скрывает, во что открыто верует,
на что с нетерпением ждет, чего надеется исподтишка,
и сколько дубликатов ключей оставила.
Можно открыть ее двери и выпросить крошку нежности,
завоевать момент внимания, не посягая на элементы вечности,
ты сможешь понять отдельные детали,
сможешь сохранить отдельные фрагменты,
даже сказать слова, которые должны утешить.
Но ты не знаешь причин ее смеха,
не будет понимать значение ее слез,
для тебя всегда будет безгрешным,
пусть за спиной предательски гореть.
Она как любит тебя, но и не может серьезно воспринимать,
молчит о потерях людей, больше не имеют значения,
эта женщина прикосновения легкого и точки зрения проницательного,
которая забыла о словах любви и жесты прощения,
которая отреклась молитв и клятв, сказанных когда-то тяжелыми выдохами,
женщина, которой, кажется, навсегда суждено исчезнуть
и я готов часами слушать ее печальные разговоры, литрами пить горечи ее грусти, даже если они будут для меня ядовитыми, даже если помогут ей меня забыть