Текст песни Іван Байдак - Жінка, про яку ти говориш в минулому часі
- Исполнитель: Іван Байдак
- Название песни: Жінка, про яку ти говориш в минулому часі
- Дата добавления: 09.05.2021 | 15:06:19
- Просмотров: 142
- 0 чел. считают текст песни верным
- 0 чел. считают текст песни неверным
Текст песни
Тільки уявити:скоро ти говоритимеш про неї в минулому часі,
згадуватимеш як мимовільну слабкість чи непритомну залежність.
Скоро вечір цей загорнеться спомином у її волоссі та загубиться у глухій пам’яті старих стін.
І її не стане.
І її не буде.
Ти сам цього захочеш.
Завтра вона стане скупою буденністю.
Здаватиметься надокучливою звичкою
чи нагадуватиме про себе бутафорною самотністю
І її не буде…
Її не буде!
Ти забуватимеш її фрагментами та відпускатимеш деталями,
допоки вітер не зітре сліди чи хвилі не сховають останні спогади.
Спочатку запах, потім дотик, згодом відвертісь поглядів та інтимність ваших розмов.
А поки вона застеляє твою постіль,
поки вона засинає в спокої
і готова розчинитись в твоїх очах.
А поки у вас спільні плани.
Спільні погляди і спільний напрям.
А поки між вами ще стільки не сказаного,
ще стільки всього нездійсненого,
яке обов’язково все зіпсує - і стане байдуже,
що було зроблено, чи що було пройдено,
бо одна зірвана фраза
миттю заперечить пасажі твоїх почуттів,
зачепить живе і зробить його безповоротно мертвим.
І її не стане.
Її не стане.
Бо потім вона обернеться спиною, а ти не зможеш знайти сил,
скажеш, що:
думки не панацея і тобі вистачить повітря,
тільки завтра обов’язково настане,
а вона залишиться лише жінкою, про яку ти говориш в минулому часі.
Перевод песни
Только представить:скоро ты будешь говорить о ней в прошедшем времени,
вспоминать как невольное слабость или сознания зависимость.
Скоро вечер этот загорнеться воспоминанием в ее волосах и потеряется в глухой памяти старых стен.
И ее не станет.
И ее не будет.
Ты сам этого захочешь.
Завтра она станет скупой обыденностью.
Казаться надоедливой привычкой
или напоминать о себе бутафорным одиночеством
И ее не будет ...
Ее не будет!
Ты будешь забывать ее фрагментами и отпускать деталями,
пока ветер не сотрет следы или волны не скроют последние воспоминания.
Сначала запах, потом ощупь, впоследствии видвертись взглядов и интимность ваших разговоров.
А пока она застилает твою постель,
пока она засыпает в покое
и готова раствориться в твоих глазах.
А пока у вас общие планы.
Общие взгляды и общее направление.
А пока между вами еще столько не сказанного,
еще столько всего несостоявшегося,
которое обязательно все испортит - и станет безразлично,
что было сделано, что было пройдено,
ибо одна сорвана фраза
мгновенно возразит пассажи твоих чувств,
заденет живет и сделает его безвозвратно мертвым.
И ее не станет.
Ее не станет.
Потому что потом она обернется спиной, а ты не сможешь найти сил,
сказать, что:
мысли не панацея и тебе хватит воздуха,
только завтра обязательно наступит,
а она останется только женщиной, о которой ты говоришь в прошедшем времени.