Текст песни Василь Жданкін - Із полону
- Исполнитель: Василь Жданкін
- Название песни: Із полону
- Дата добавления: 02.03.2020 | 20:56:07
- Просмотров: 203
- 0 чел. считают текст песни верным
- 0 чел. считают текст песни неверным
Текст песни
Із полонуIз полону, з-пiд Iзмаїлу
Вели козаченьки
В яснi зорi, на Вкраїну
Братцiв дорогеньких.
Отаман каже жартома:
"Чом не раді йти в Батьківщину?
Може, далі йти сил нема,
То повертай до Ізмаїлу".
А сто братців засміялись,
Інші сто сказали:
"Ми жіночок-татарочок
Й діточок лишали.
Одпустіть - жалкувать не будем
За дніпровськії плавні.
Навіть бачить вже забудем
Землі православні".
В отамана очі - хмари,
Крівцею налиті:
"Ну йдіть, плодіть яничарів,
Бісовії діти!"
І коли закурився шлях,
Запорожці коней вертали.
Зі сльозами на очах
Козаки своїх рубали.
Ця дума, що свідчить нам про славні дні Звитяги і Чину наших войовничих предків-козаків має під собою історичне підґрунтя - оповідь про повернення козацького війська на чолі зі славетним отаманом Іваном Сірком із походу на Крим та винищення трьох тисяч українців-християн.
...Після такої щасливої і блискучої перемоги над ханом усе козацьке військо, з'єднавшись з Сірком, забрало свою здобич, тимчасово залишену збоку, і саме опівдні підійшло до Сиваської переправи. Перепочивши тут якийсь час після воєнних подвигів і підкріпившись харчами, вони, не зволікаючи, рушили з Криму через Сиваш на той бік, що йде від Сиваша до Запоріжжя.
Пройшовши Сиваш перед заходом сонця і вже не тримаючись того тракту, яким ішли з Січі в Крим, запорожці від переправи подались на Каланчак, до Чорної долини й Кочкарів, залишивши Перекоп з лівого боку. Струснувши біля Чорної долини всі поля й кримські пасовища, захопивши багато рогатої худоби й овечих отар разом із татарами при них, військо запорізьке рушило вгору Дніпром, до своєї Січі, маючи безліч здобичі й тринадцять тисяч ясиру - полонених татар і християн, які були в кримській неволі. Віддалившись з усім військом і здобиччю на кілька миль від Криму й зупинившись у зручному для обіднього попасу місці, Сірко наказав одним із козаків наварити побільше каші, щоб її було достатньо як для війська, так і для ясиру, а іншим розділити навпіл ясир, окремо християн, а окремо бусурман.
Коли це виконали, Сірко наказав усіх бусурман пов`язати, а до християн, чоловіків і жінок, котрих було сім тисяч, сказав таке слово, випробовуючи їх: "Хто хоче, йдіть з нами на Русь, а хто не хоче, повертайтесь у Крим".
Християни й "туми" - діти християн у Криму, - почувши ці слова Сірка, розділилися на дві частини: одні, їх було три тисячі, воліли повернутись у Крим, ніж іти в християнську землю; інші, яких було чотири тисячі, забажали повернутись у свою землю, на Україну. Сірко наказав усіх нагодувати, а далі одних залишив із собою, а інших відпустив у Крим. Відпускаючи останніх, запитав у них, чому вони прагнуть у Крим; ті відповіли, що в Криму в них нерухомості й господарства, тому там їм краще житиметься, як на Русі, де вони нічого не мають.
Відпускаючи тих людей, Сірко ще не зовсім вірив, що дійсно підуть в Крим, а сподівався, що повернуться на Русь і, зійшовши на близьку могилу, дивився за ними, доки їх було видно. Коли ж переконався у їх твердому намірі йти в Крим, наказав молодим козакам сісти на коней, наздогнати відпущених і всіх до єдиного без жодного жалю вибити й витяти, і сказав, що сам поїде за ними й подивиться, чи все виконано за його наказом.
Отримавши від Сірка такий наказ, козаки, наздогнавши тих людей, вчинили, як було наказано, не залишивши живою жодної душі. Незабаром і сам Сірко, сівши на коня, поскакав туди, де виконували його наказ. Прискакавши й побачивши, що його волю виконали точно, він подякував козакам, а до мертвих тіл промовив так:
"Простіть нас, брати, а самі спіть тут до страшного суду Господнього, замість того, щоб розмножуватися вам у Криму між басурманами на наші християнські молодецькі голови і на свою вічну без хрещення погибель". (Уривок із книги Дмитра Яворницького "Історія запорізьких козаків", Розділ 23).
В такому дусі вчили своїх дітей нащадки князів Руської Імперії -
Перевод песни
From captivityFrom captivity, from under Ishmael
They were led by Cossacks
In a clear dawn, on Ukraine
Brothers dear.
Ataman says in jest:
"Why not glad to go to the Motherland?
Maybe no further forces go
Then return to Ishmael. "
And a hundred brothers laughed,
Another hundred said:
"We are female dads
And the kids left.
Let go - we will not regret
In the Dnieper Plains.
Even see already forget
Orthodox Lands. "
Ataman's eyes are clouds,
The bleed is poured:
"Come on, give birth to the janissaries,
The devil kids! "
And when the path lit up,
Cossacks of horses returned.
With tears in his eyes
Cossacks cut their own.
This thought, which tells us of the glorious days of the Crusades and the Order of our warlike Cossack ancestors, has a historical basis - the story of the return of the Cossack army led by the famous Ataman Ivan Sirko from the campaign to the Crimea and the extermination of three thousand Ukrainian Christians.
... After such a happy and brilliant victory over the Khan, all the Cossack troops, uniting with Sirk, took their prey, temporarily left on the side, and at noon came to the Sivash crossing. Having rested here some time after the military exploits and having supported themselves with food, they, without delay, moved from the Crimea through Sivash to the side that goes from Sivash to Zaporozhye.
After passing Sivash before sunset and no longer holding on to the tract that went from Sich to the Crimea, the Cossacks from the crossing went to Kalanchak, to the Black valley and Kochkars, leaving Perekop on the left side. Shaking off all the fields and Crimean pastures near the Black valley, capturing many cattle and sheep with their Tatars, the Zaporozhian army moved up the Dnieper to its Sich, with many prey and thirteen thousand yassirs - captives of Tatars and Christians who were in captivity. in captivity. Away with all the troops and booty a few miles from the Crimea and stopping at a convenient place for lunch, Sirko ordered one of the Cossacks to cook more porridge to make it sufficient for both the army and the yasser, and divide the others into half yasir, separately by Christians. , and separately bursurman.
When this was fulfilled, Sirko ordered all the Busurman to be connected, and to the Christians, men and women, who were seven thousand, said such a word, trying them out: ".
Christians and "tumas" - children of Christians in the Crimea - having heard these words of Sulfur, were divided into two parts: one, there were three thousand, preferred to return to Crimea than to go to Christian land; others, numbering four thousand, wished to return to their land, to Ukraine. Serko ordered everyone to be fed, and then left some with him and sent the others to the Crimea. Releasing the latter, he asked them why they wanted to go to Crimea; they replied that in Crimea they had real estate and economy, so they would be better off living there than in Russia, where they have nothing.
Letting go of those people, Sirko did not quite believe that they would really go to the Crimea, but hoped that they would return to Russia and, coming down to a near grave, looked behind them until they could be seen. When he became convinced of their firm intention to go to Crimea, he ordered the young Cossacks to ride horses, catch up with the released and all to one without any pity, to kill and take out, and said that he himself would go after them and see if everything had been done by his order.
Receiving such an order from Sirko, the Cossacks, after catching up with those people, did as instructed, leaving no soul alive. Soon, Sirko himself, riding his horse, rode to where his orders were executed. Jumping and seeing that his will had been fulfilled exactly, he thanked the Cossacks, and said to the dead bodies:
"Forgive us, brethren, and sleep yourself here in the dreadful judgment of the Lord, instead of multiplying in the Crimea between Basurmans to our Christian youth heads and to your eternal without baptism." (Excerpt from Dmytro Yavornytsky's book "The History of Zaporizhzhya Cossacks", Chapter 23).
In this spirit, they taught their children the descendants of the princes of the Russian Empire -