Текст песни Роман Штігер - думками поряд
- Исполнитель: Роман Штігер
- Название песни: думками поряд
- Дата добавления: 18.04.2022 | 06:38:23
- Просмотров: 135
- 0 чел. считают текст песни верным
- 0 чел. считают текст песни неверным
Текст песни
ми зустрінемо наступний світанок і впустимойого у свої обійми безмежні
і голoсно мовчатимемо бо слова тут зайві назавжди
бо якщо є початок то існує кінець
деякі речі не можна змінити
ані частково уникнути їх
завтра ми повернемося до власних життів
і все буде звичним і трохи незграбним
а те що є зараз ніби крижане потойбіччя
ніби часткова самотність
ми завжди у двох світах
тут і там
черпати із тебе наснагу без кінця
слухати дихання серця
пам'ятаєш?
у мене до тебе магніти у серці
а також остання cтадія любовної залежності
ось тут поглянь
навіть якщо тебе впіймає самотність
просто знай що я завжди думками буду поряд
ми мов хвилі морські
такі бурхливі
такі нестійкі
інколи зовсім застиглі
я намацував очима ще свіжі сліди у повітрі
і пестив губами твої відбитки на вологій шкірі
виношував у собі потрібні слова і
народжував їх коли час відкривати навстіж все тіло
це немов би проституція душі і розуму
я вигадав у тобі всесвіт
я вигадав його навмисно
ці вокзали бачили так багато прощань
так багато нерозділеного простору
так багато дрібниць що поєднюють
вони нагадують нам про нас
ти ніби зовсім поряд
але не зовсім
на жаль
Перевод песни
ми зустрінемо наступний світанок і впустимойого у свої обійми безмежні
і голoсно мовчатимемо бо слова тут зайві назавжди
бо якщо є початок то існує кінець
деякі речі не можна змінити
ані частково уникнути їх
завтра ми повернемося до власних життів
і все буде звичним і трохи незграбним
а те що є зараз ніби крижане потойбіччя
ніби часткова самотність
ми завжди у двох світах
тут і там
черпати із тебе наснагу без кінця
слухати дихання серця
пам'ятаєш?
у мене до тебе магніти у серці
а також остання cтадія любовної залежності
ось тут поглянь
навіть якщо тебе впіймає самотність
просто знай що я завжди думками буду поряд
ми мов хвилі морські
такі бурхливі
такі нестійкі
інколи зовсім застиглі
я намацував очима ще свіжі сліди у повітрі
і пестив губами твої відбитки на вологій шкірі
виношував у собі потрібні слова і
народжував їх коли час відкривати навстіж все тіло
це немов би проституція душі і розуму
я вигадав у тобі всесвіт
я вигадав його навмисно
ці вокзали бачили так багато прощань
так багато нерозділеного простору
так багато дрібниць що поєднюють
вони нагадують нам про нас
ти ніби зовсім поряд
але не зовсім
к несчастью