Текст песни Оксана Забужко - Попелюшка
- Исполнитель: Оксана Забужко
- Название песни: Попелюшка
- Дата добавления: 04.01.2021 | 14:08:06
- Просмотров: 140
- 0 чел. считают текст песни верным
- 0 чел. считают текст песни неверным
Текст песни
ПОПЕЛЮШКАІ тільки в роті присмак гіркоти…
Самітнице, трагічне оленятко,
ну що із того, що зуміла ти
з трьох шитих сріблом шкур щасливо облиняти —
як з линовища, вислизнуть з шовків,
нагрітих пахом орхідей і поту
по тому вальсі, де — усі замки
здавалися розбиті! — що, як потім
ти знов сидиш, посиніла на буз
у студіні нетопленої кухні,
а на підлозі репнутий гарбуз
жолобиться, як пика, сном запухла?..
А може, то був сон — той цілий бал, той пал
світел! суфітів! залів чорнозівих,
що ніс тебе крізь них музичний вал,
в повітрі набираючи курсивом
твій кожен рух, що мов питав: для ко-
го, ах, кому всі мої вроки?..
Скипав la court, як в рондлі молоко, —
і сліпнув принц, спинившись за три кроки!
Сидиш? Сиди. Заструпіле пальто
накинь на плечі — в пудрі, як в азбесті…
В цій кухні не впізна тебе ніхто —
ні принц, ні двір, ні мачуха, ні сестри.
Ось зараз мачушин фланелевий халат
постане в скошенім дверми прозорі —
й твоя сльоза, прохлипнута невлад,
нічого в світі цім не опрозорить…
Ти будеш їм шкромадить начиння,
золити їх білизну пранцювату,
із поверха на поверх, як чумна,
гасать з перинами — ну вопшем, працювати:
їх наволоки, вогкі од зітхань,
на вітрі розчепіриш простопадло —
в бганках і брижах, в пасоці кохань
рентґенознімки ночі — простирадла…
І це — твій світ.
…І тільки на очах
тремка пліва — тайне знаття засвідчить:
десь там, в палаці, згублений личак
стає щосмерк криштальним черевичком.
Зліта, як вдих, підйом, тонить каблук струна,
ряхтять ламкі світла, покресані на грані, —
і з глибу кришталю, як з річкового дна,
струмить твій силует в вечірньому убранні…
Як телевізор, Господи прости!
Вся королівська рать спішить на цю лятерну —
і подивля взувачки мудрий стиль,
оздоблення і вирібку майстерну.
В музей личак! Під скло! Відкритий доступ — від
сімнадцяти нуль-нуль (коктейль) по північ.
Встановлено ціну — коли хто хоче слід
відзняти в гіпсі, і вітрини непробивні,
й сигналізацію. До закриття за п’ять
хвилин — поспішно гонять екскурсантів,
і навздогін ляскочуть-реготять
підземні сонмища під перебив курантів…
Лиш ти ні пари не пророниш з губ,
мов їх мороз навіки забужавив.
Газетний репортаж про принців шлюб
з принцесою сусідньої держави
вжиєш на пасмуги — поклеїти вікно
проти зими. Тобі, либонь, не банно.
Бо в принципі — хіба не все одно,
хто то була ота музейна панна?..
І хеппі-енд, і сажа, і кагла,
і витяжка пічна, і леп придворних звичок…
Простіть мені. Робила — що могла.
Один був гріх — згубила черевичок.
1989
Перевод песни
ЗОЛУШКАИ только во рту привкус горечи ...
Затворницей, трагическое олененок,
ну что с того, что сумела ты
из трех шитых серебром шкур счастливо облиняты -
как с линовища, ускользнут из шелков,
нагретых пахом орхидей и пота
спустя вальсе, где - все замки
казались разбиты! - что, как потом
ты опять сидишь, посинела на буз
в стужу нетопленой кухни,
а на полу треснуть тыква
коробится, как рожа, сном опухшие? ..
А может, это сон - тот целый балл, то пал
светов! суфитив! залов чорнозивих,
что нес тебя сквозь них музыкальный вал,
в воздухе набирая курсивом
твой каждое движение, что как спрашивал: для ко-
м, ах, кому все мои сглаз? ..
Вскипал la court, как в рондли молоко, -
и слеп принц, остановившись в трех шагах!
Сидишь? Сиди. Заструпиле пальто
набрось на плече - в пудре, как в асбесте ...
В этой кухне не позднем тебя никто -
ни принц, ни двор, ни мачеха, ни сестры.
Вот сейчас мачехи фланелевый халат
появится в скошенной дверью прозрачные -
и твоя слеза, прохлипнута невпопад,
ничего в мире этим не опрозорить ...
Ты будешь им Шкромада утварь,
золить их белье пранцювату,
с этажа на этаж, как чумовая,
носиться с перинами - на вопше, работать:
их наволочки, влажные от вздохов,
на ветру растопырьте простопадло -
в бганках и зыби, в пасоци любовей
рентґенознимкы ночи - простыни ...
И это - твой мир.
... И только на глазах
трепещущее плева - тайне знал покажет:
где-то во дворце, потерянный лапоть
становится щосмерк кристально туфелькой.
Слетает, как вдох, подъем, тонить каблук струна,
помавают ломкие света, покресани на грани, -
и с глыбу хрусталя, как с речного дна,
струится твой силуэт в вечернем наряде ...
Как телевизор, Господи прости!
Вся королевская рать спешит на эту лятерну -
и посмотрю обувки мудрый стиль,
отделка и вирибку мастерскую.
В музей лапоть! Под стекло! Открытый доступ - от
семнадцати ноль-ноль (коктейль) по северу.
Установлена цена - когда кто хочет следует
снять в гипсе, и витрины непробиваемые,
и сигнализацию. К закрытию пяти
минут - поспешно гонят экскурсантов,
и вдогонку ляскочуть-хохота
подземные сонмы под перебил курантов ...
Только ты ни пары не проронит с губ,
как их мороз навеки забужавив.
Газетный репортаж о принцах брак
с принцессой соседнего государства
вжиеш на полосами - поклеить окно
против зимы. Тебе, пожалуй, не банно.
Потому что в принципе - не все ли равно,
кто то была эта музейная панна? ..
И хэппи-энд, и сажа, и кагла,
и вытяжка печная, и лэп придворных привычек ...
Простите мне. Делала - что могла.
Один грех - потеряла башмачок.
1989