Текст песни
На столі вкотре дві філіжанки кави,
Зараз в гості зайде коліжанка.
Дощ все сипле сльози лукаво,
Я сама тепер собі самозванка.
А моя коліжанка уже на порозі,
Золотить все до чого торкнеться.
Я ж збираю думки на підлозі,
І чекаю що ще розіб'ється.
А моя коліжанка - золотоволоса Осінь,
Яку я водночас і ненавиджу і люблю.
Я ховаю сльози у її жовтоволоссі,
В філіжанці свою душу втоплю.
Я ненавиджу осінь, що заходить без стуку,
Що завжди забирає окрилене щастя,
Перетворює почуття у сліпу пилюку,
Й ріже вкотре моє тремтяче зап'ястя.
Я люблю позолоту дерев і вбрання тротуарів,
Рідний плед і горнятко із чаєм на підвіконні,
Ніч, що викидає навкруг повний міх чарів
І теплі спогади про твої найтепліші долоні.
На столі вкотре дві філіжанки кави,
Знову я за столом і моя коліжанка.
Ви заходьте до нас, будьте ласкаві,
Може й ви зрозумієте, що я тут самозванка!
Перевод песни
Two cups of coffee on the table again
Now there will be a collegue.
The rain all tears shed slyly,
I am now an imposter myself.
And my colleague is already on the verge of
Gold everything you touch.
I collect thoughts on the floor,
And I'm waiting for something else to break.
And my colleague is the golden-haired Autumn,
Which I also hate and love.
I am burying tears in her yellow hair,
In the cup, I drown my soul.
I hate fall without a knock,
What always takes away happiness,
Turns feelings into blind dust,
And it cuts again my trembling wrist.
I love the gilding of trees and sidewalk decorations,
Native plaid and a pot with tea on the windowsill,
A night that throws around a full bag of magic
And warm memories of your warmest palms.
Two cups of coffee on the table again
Again, I'm at the table and my co-worker.
You come to us, please
Maybe you will understand that I am an imposter here!
Смотрите также: