Текст песни
Б'ють пороги; місяць сходить,
Як і перше сходив...
Нема Січі, пропав і той,
Хто всім верховодив!
Нема Січі; очерети
У Дніпра питають:
«Де то наші діти ділись,
Де вони гуляють?»
Чайка скиглить літаючи,
Мов за дітьми плаче;
Сонце гріє, вітер віє
На степу козачім.
На тім степу скрізь могили
Стоять та сумують;
Питаються у буйного:
«Де наші панують?
Де панують, бенкетують?
Де ви забарились?
Вернітеся! дивітеся —
Жита похилились,
Де паслися ваші коні,
Де тирса шуміла,
Де кров ляха, татарина
Морем червоніла —
Вернітеся!» — «Не вернуться!
Заграло, сказало
Синє море.— Не вернуться,
Навіки пропали!»
Правда, море, правда, синє!
Такая їх доля:
Не вернуться сподівані,
Не вернеться воля,
Не вернуться запорожці,
Не встануть гетьмани,
Не покриють Україну
Червоні жупани!
Обідрана, сиротою
Понад Дніпром плаче;
Тяжко-важко сиротині,
А ніхто не бачить...
Тілько ворог, щ.о сміється...
Смійся, лютий враже!
Та не дуже, бо все гине,—
Слава не поляже;
Не поляже, а розкаже,
Що діялось в світі,
Чия правда, чия кривда
І чиї ми діти.
Наша дума, наша пісня
Не вмре, не загине...
От де, люде, наша слава,
Слава України!
Без золота, без каменю,
Без хитрої мови,
А голосна та правдива,
Як господа слово.
Чи так, батьку отамане?
Чи правду співаю?
Ех, якби-то!.. Та що й казать?
Кебети не маю.
А до того — Московщина,
Кругом чужі люде.
«Не потурай»,— може, скажеш,
Та що з того буде?
Насміються на псалом той,
Що виллю сльозами;
Насміються... Тяжко, батьку,
Жити з ворогами!
Поборовся б і я, може,
Якби малось сили;
Заспівав би,— був голосок,
Та позички з'їли.
Отаке-то лихо тяжке,
Батьку ти мій, друже!
Блуджу в снігах та сам собі:
«Ой не шуми, луже!»
Не втну більше. А ти, батьку,
Як сам здоров знаєш;
Тебе люде поважають,
Добрий голос маєш;
Співай же їм, мій голубе,
Про Січ, про могили,
Коли яку насипали,
Кого положили.
Про старину, про те диво,
Що було, минуло —
Утни, батьку, щоб нехотя
На ввесь світ почули,
Що діялось в Україні,
За що погибала,
За що слава козацькая
На всім світі стала!
Утни, батьку, орле сизий!
Нехай я заплачу,
Нехай свою Україну
Я ще раз побачу,
Нехай ще раз послухаю,
Як те море грає,
Як дівчина під вербою
Гриця заспіває.
Нехай ще раз усміхнеться
Серце на чужині,
Поки ляже в чужу землю,
В чужій домовині.
...........
Літературний рід: лірика.
Жанр: послання.
Вид лірики: громадянська.
Провідні мотиви: захоплення героїчним минулим України; роль уроків історії для вирішення проблем сучасності; віра в безсмертя рідного народу.
..................
Тема: відтворення спогадів поета про старожитню Україну, запорозьке козацтво, колишню славу рідного краю.
Ідея: висловлення прохання до Основ’яненка зображувати у своїх творах минуле Батьківщини, Запорозьку Січ, що мало велике значення для пробудження національної свідомості українців.
Основна думка: Т. Шевченко прагне викликати інтерес земляків до героїчного минулого рідного краю, переконати їх, що Україна знову може стати самостійною державою, що її історія не закінчилася, вона продовжиться в майбутньому за справедливого суспільного ладу.
Жанр: вірш-послання, громадянська лірика.
Віршований розмір: ямб.
Перевод песни
Thresholds are beating; the moon rises
As the first went ...
There is no Sich, the one who
Who ruled over everyone!
No Sich; reeds
The Dnieper is asked:
"Where our children shared,
Where do they walk? ”
The seagull whines while flying,
Tongue cries for children;
The sun is warming, the wind is blowing
On the steppe Cossacks.
There are graves everywhere on that steppe
They stand and mourn;
They ask the violent:
"Where do our people rule?"
Where do they rule, feast?
Where are you late?
Come back! look -
Rye bowed,
Where did your horses graze,
Where sawdust made noise,
Where is the blood of Lyakh, Tatar
The sea is red -
Come back! ” "Don't come back!"
It played, he said
The blue sea.— They will not return,
Gone forever! ”
True, the sea, true, blue!
Such is their fate:
Will not return hoped
Will not return,
The Cossacks will not return,
The hetmans will not stand up,
They will not cover Ukraine
Red robes!
Peeled, an orphan
He cries over the Dnieper;
Hard to hard orphan,
And no one sees ...
Only the enemy, who laughs ...
Laugh, February will strike!
But not very much, because everything perishes, -
Glory will not lie;
He will not lie down, but will tell,
What was going on in the world
Whose truth, whose guilt
And whose children we are.
Our thought, our song
He won't die, he won't die ...
From where, people, our glory,
Glory to Ukraine!
Without gold, without stone,
Without cunning language,
And loud and truthful,
Like a gentleman's word.
Is that right, Father Ataman?
Am I singing the truth?
Oh, if only! .. And what do they say?
I don't have kebet.
And before that - Moscow,
Strangers around.
"Don't indulge," you might say,
And what will happen?
Laugh at the psalm that
That will shed tears;
Laugh ... It's hard, father,
Live with enemies!
I would fight too, maybe
If there was little strength;
I would sing, - there was a voice,
And the loans ate up.
Otake is famously heavy,
You are my father, my friend!
I wander in the snow and to myself:
"Oh, don't make any noise, puddle!"
I will not sleep anymore. And you, father,
How healthy you know;
People respect you,
You have a good voice;
Sing to them, my dove,
About January, about graves,
When which was poured,
Who was laid.
About antiquity, about that miracle,
What was, is past -
Utni, father, to reluctantly
The whole world heard
What happened in Ukraine,
What did she die for?
For what the glory of the Cossacks
All over the world!
Utni, father, blue eagle!
Let me pay
Let your Ukraine
I'll see again
Let me listen again,
How that sea plays,
Like a girl under a willow
Gritsya sings.
Let him smile again
Heart in a foreign land,
While lying in a strange land,
In someone else's homeland.
...........
Literary genre: lyrics.
Genre: message.
Type of lyrics: civil.
Leading motives: fascination with the heroic past of Ukraine; the role of history lessons in solving modern problems; belief in the immortality of the native people.
..................
Topic: reproduction of the poet's memories of ancient Ukraine, the Zaporozhian Cossacks, the former glory of his native land.
The idea: to ask Osnovyanenko to depict in his works the past of the Motherland, the Zaporozhian Sich, which was of great importance for the awakening of the national consciousness of Ukrainians.
The main idea: T. Shevchenko seeks to arouse the interest of compatriots in the heroic past of his native land, to convince them that Ukraine can once again become an independent state, that its history is not over, it will continue in the future under a just social order.
Genre: poem-message, civic lyrics.
Poetic size: iambic.
Смотрите также: