Текст песни
Глибока ніч стояла над нами,
і зорі світили нам із піднебесся.
І ось саме цієї глибокої ночі
ми вибирались із бундесу.
І коли така ніч і нікого навколо,
і по радіо всі говорять лише польською мовою,
на крайняк — німецькою,
завжди згадуєш усіх рідних і близьких.
Ось і я згадував собі, згадував, і не міг згадати.
Як же так, думав, все життя — як оце
польське радіо: жодної тобі поваги до православних,
демократія, думав я, їбав я таку демократію.
Що приховувала ця ніч? З чого все почалось?
Партнери в Берліні, стрілки під російською синагогою,
нормальний курс, гарантія на півроку
з правом продовження.
І оця ось жінка, ці ночі, повні вогню,
готель, в якому вона працювала,
і я шепотів їй — Натаха, твоє серце зараз у моїх руках,
я відчуваю, яке воно ніжне й гаряче,
і вона сміялась, відводячи очі — придурок, ну це ж не серце,
це силікон, відпусти його, це зовсім не серце, серце у мене тверде і холодне,
таке як хокейні шайби.
І ось ми разом вибирались із бундесу, з її документами і моїми боргами,
наче Марія і Йосип на двох віслюках,
купуючи на заправках лише найнеобхідніше — консерви і презервативи.
Вже десь під Варшавою, коли і консерви не лізли,
і радіо глохло від утоми, я почав засинати,
підіймаючись у піднебесся.
І тоді на трасі з’явився мотель.
Вона його помітила першою.
Першою вона до нього і увійшла.
Натаха, просив я її, тільки не радіо, лише
пару годин, Натаха, дай охолонути своєму силікону,
вимкни на нехуй це радіо «Марія», що ти хочеш почути?
Які новини можуть бути у католиків?
В них немає новин з часу останнього хрестового походу.
Дай відпочити своєму серцю, шепотів я, дістаючи
свої пилки і ножиці,
дай йому відпочити.
За дві години, прокинувшись, витягнув її з душу і переніс
до машини. Ну, думаю, справді — не ховати ж її до багажника, тупо якось:
кохану жінку совати в багажник, хай уже сидить поруч зі мною,
доїду до Мостиська — поховаю по-людськи.
І вже на самому кордоні, не знаю, що зі мною трапилось,
ранок був холодний і свіжий, і я
на якусь мить відійшов собі відлити.
І саме тоді вони й випасли наш мерседес —
троє берлінських знайомих, котрі йшли по сліду, винюхували нас
серед темних доріг, тепер стояли біля машини і говорили —
тихо, говорили один до одного, тьолка спить, він десь поруч, тихо,
не розбудіть тьолку,
не розбудіть тьолку.
Що такий смурний, братішка, — запитав український таксист,
вже на виїзді з Мостиська, — що за діла? А що я міг йому сказати?
Я ніби пілот Люфтваффе,
так ніби юнкерс мій підбили а сам я встиг вистрибнути.
Мені б тішитись, а я стою посеред лісу,
і лише повторюю: блядь, ну звідки тут стільки
білоруських партизанів?
Ну що, далі водій почав співати,
ясна річ — бандитські пісні,
такі поморочені, що їх жодними словами не перекажеш,
але приблизно таке:
не плач, моє серце, не плач,
не муч душу свою картонну,
ми ще зустрінемось
з того боку кордону.
з того боку життя,
з того боку державної митниці.
ми ще побачимось
де-небудь в районі Вінниці.
я люблю цю країну
навіть без кокаїну,
небо це березневе,
без тебе, серце, без тебе.
кину все, що виніс,
перепродам свій бізнес,
вийду на берег Дунаю,
там і сконаю.
Перевод песни
Deep night stood over us,
and the stars shone down on us from heaven.
And that's exactly this deep night
we were selected from the Bundesliga.
And when such a night and no one around,
and on the radio everyone speaks only Polish,
to the extreme - in German,
you always remember all your relatives and friends.
So I remembered myself, remembered, and could not remember.
How so, I thought, all life - as it is
Polish radio: no respect for the Orthodox,
democracy, I thought, I fucked such a democracy.
What did this night hide? Where did it all begin?
Partners in Berlin, arrows under the Russian synagogue,
normal course, six-month warranty
with the right to continue.
And this is the woman, these nights are full of fire,
the hotel where she worked,
and I whispered to her - Natasha, your heart is now in my hands,
I feel how tender and hot it is,
and she laughed, averting her eyes - an idiot, well, it's not a heart,
it's silicone, let it go, it's not a heart at all, my heart is hard and cold,
such as hockey puck.
And so together we were selected from the Bundesliga, with its documents and my debts,
like Mary and Joseph on two donkeys,
buying at gas stations only the essentials - canned food and condoms.
Already somewhere near Warsaw, when the cans did not climb,
and the radio was stunned with fatigue, I began to fall asleep,
ascending to heaven.
And then a motel appeared on the road.
She noticed him first.
She was the first to enter it.
Natasha, I asked her, but not the radio, only
a couple of hours, Natasha, let it cool your silicone,
turn off this Maria radio, what do you want to hear?
What news can Catholics have?
There is no news from the time of the last crusade.
Let your heart rest, I whispered, taking it out
their saws and scissors,
let him rest.
Two hours later, when he woke up, he pulled her out of the shower and carried her
to the machine. Well, I think, really - not to hide it in a luggage carrier, stupidly somehow:
put your beloved woman in the trunk, let her sit next to me,
I'll get to Mostysk and bury it humanely.
And already at the very border, I don't know what happened to me,
the morning was cold and fresh and I.
for a moment he went to cast himself.
And that's when they grazed our Mercedes -
three Berlin acquaintances who were following the trail sniffed us
among the dark roads, now stood by the car and said -
quietly, talking to each other, the girl is sleeping, he is somewhere nearby, quietly,
don't wake the heifer,
do not wake the heifer.
What is so gloomy, brother, - the Ukrainian taxi driver asked,
already on the way out of Mostysk - what's the matter? And what could I tell him?
I'm like a Luftwaffe pilot,
as if my cadets were lined up and I managed to jump out.
I would rejoice, and I stand in the middle of the forest,
and I just repeat: fuck, well, where is so much
Belarusian guerrillas?
Well, then the driver started singing,
of course - bandit songs,
so confused that you can't say a word about them,
but something like this:
don't cry, my heart, don't cry,
do not torment your cardboard soul,
we will meet again
on the other side of the border.
on the other side of life,
on the other side of the state customs.
see you later
somewhere near Vinnytsia.
i love this country
even without cocaine,
the sky is March,
without you, heart, without you.
throw away everything you endured,
resell your business,
I will go to the bank of the Danube,
there I will die.
Смотрите также: