Текст песни
Романи нашого часу.
І легше дихати вже о четвертій ранку,
І легше думати обом нам до світанку.
І тяжко тіло підвести, бо кілька днів
в безсонні, у пітьмі.
Росою окропилася земля,
чи сльози то були, я вже не пам'ятаю.
Але благаю, ти не їди туди,
тебе там врятувати вже не встигну.
Все більше, я кажу "Пробач",
Все більше, я тебе люблю і відпускати не збираюсь.
Все меньше, залишаеться часу,
О ці секунди, мене вони вбивають.
Ти знай, я обіймаю не в останнє.
І поцілунок мій, приховує бажання.
Я дочекаюсь тебе милий, та почуття мої
не згаснуть, є в них серцевинна вогняної квітки.
Такі романи пишуться в наш час,
що подих замирає, і швидше бьється серце.
Нажаль, це рідко зустрічається в житті,
але надія остання помирає.
Такі людські страждання.
/А.Фогель, 22.08.15/
Перевод песни
Novels of our time.
And it's easier to breathe already on the fourth morning,
And it's easier to think both of us before dawn.
It is hard to bring the body, for a few days
in insomnia, in darkness.
Earth was sprinkled with dew
Whether the tears were, I do not remember.
But I beg you not to go there
you will not have time to save it there.
More and more, I say "I'm sorry,"
More and more, I love you and I'm not going to let go.
Less and less time left
About these seconds, they kill me.
You know, I do not embrace the last one.
And my kiss hides the desire.
I'll wait for you, my feelings
do not go away, there is a heartfelt fiery flower in them.
Such novels are written in our time,
that the breath is dying, and the heart beats faster.
Unfortunately, this is rarely found in life,
but the last hope dies.
Such human suffering.
/A.Fogel, August 22, 2005 /
Смотрите также: