Текст песни
Пасажирські потяги - це комфорт, горизонтальний квиток і провідник, укомплектований символікою Укрзалізниці. Здебільшого руки він не подає, зате продає чай чи каву, пиво чи коньяк, аби тільки гроші були. У плацкарті ти рідко зустрінеш бабцю , яка їде до Ужгорода продавати варення. Вони, старенькі продавці, обирають дешевший варіант разом з простішою атмосферою. Пасажири зверхні, але не такі як купе чи в СВ, проте люблять нижні полиці. Здебільшого розмовляють російською і не люблять ділитися місцем з випадковими зайцями. А я люблю затишок і бордового кольору сидіння в електричках. Вони зупиняються і у Хусті, і в Королеві, де роми масово продають палене вино чи самогонку, а не тільки на станціях, де виходять туристи. Тішуся з ромів , які співають у вагонах "Смереку" , дякуючи за кожну гривню.
Перевод песни
Passenger trains are a comfort, a horizontal ticket and a guide, complete with the symbols of Ukrzaliznytsia. For the most part, he does not lend a hand, but sells tea or coffee, beer or cognac, just to make money. In the seat card you will rarely meet a grandmother who goes to Uzhgorod to sell jam. They, the old sellers, choose a cheaper option with a simpler atmosphere. Passengers at the top, but not like the compartment or in the JI, but love the lower shelves. They mostly speak Russian and do not like to share a place with random hares. And I love the comfort and burgundy color of the seats in the trains. They stop in both Khust and Korolev, where Roma sell burnt wine or moonshine en masse, and not just at tourist stations. I am happy with the Roma who sing in the "Smereka" cars, thanking me for every hryvnia.
