Текст песни Бруно Ферреро - Клубок вовни
- Исполнитель: Бруно Ферреро
- Название песни: Клубок вовни
- Дата добавления: 10.01.2021 | 06:30:06
- Просмотров: 128
- 0 чел. считают текст песни верным
- 0 чел. считают текст песни неверным
Текст песни
Королівський двір гучно обходив святкування з нагоди прибуття короля до столиці. У багато прикрашеній залі король приймав дари від своїх підданих. Усі подарунки були дуже цінні: коштовна зброя, срібляні келихи, тканини, гаптовані золотом.Коли вервиця жертводавців уже майже підходила до кінця, з’явилася столітня селянка. Вона йшла, важко ступаючи у своїх дерев’яних взувачках. Жінка накульгувала і спиралася на палицю. У повній тиші вона вийняла з кошика дарунок, що був старанно загорнутий у полотно.
Коли жінка поклала до ніг короля клубок білої вовни, усі вибухнули гучним сміхом. Старенька назбирала її від двох овець — свого єдиного маєтку — і напряла за довгі зимові вечори.
Король без слова з гідністю уклонився. Коли старенька, супроводжувана згірдливими поглядами, поволі виходила із зали, король дав знак розпочинати святкування.
У густих сутінках жінка із труднощами подолала дорогу до своєї хати, що знаходилася у королівському лісі. Досі з її присутністю там ледве мирилися. Коли ж старенька побачила свій дім, то страшенно перелякалася.
Хату оточили гвардійці короля. Довкруж бідного обійстя вбивали кілки, а між ними натягували вовняне прядиво.
«О мій Боже, — скрушно зітхнула старенька. — Мій подарунок образив короля... Тепер мене арештують і вкинуть до цюпи».
Тут її помітив командир вояків. Він низенько схилився перед нею і ґречно повідомив: «Пані, згідно з наказом нашого доброго короля, земля, яку можна обгородити прядивом із Вашого клубка, відтепер належить Вам».
Обсяг її нових володінь відповідав довжині вовни з її клубка. Жінка отримала тією мірою, якою сама обдаровувала.
Очікуємо багато і боїмося дарувати.
Два монахи вирощували ружі. Один поринав у споглядання краси і запаху своїх руж. Інший зрізав найгарніші квіти і дарував перехожим.
«Що ти робиш? — картав його перший монах. — Як ти можеш позбавляти себе радости вдихати запах своїх руж?»
«Ружі найліпше пахнуть у руках того, хто дарує їх іншим», — дуже просто відповів другий.
Із книжки Бруно Ферреро «365 коротких історій для душі»
Перевод песни
Королевский двор громко обходил празднования по случаю прибытия короля в столицу. В богато украшенной зале король принимал дары от своих подданных. Все подарки были очень ценны: ценное оружие, серебряные бокалы, ткани, вышитые золотом.Когда четки жертвователей уже почти подходила к концу, появилась столетняя крестьянка. Она шла, тяжело ступая в своих деревянных обувку. Женщина прихрамывала и опиралась на палку. В полной тишине она вынула из корзины дар, был тщательно завернутый в холст.
Когда женщина положила к ногам короля клубок белой шерсти, все взорвались громким смехом. Старушка собрала ее от двух овец - своего единственного поместья - и напряла за долгие зимние вечера.
Король без слова с достоинством поклонился. Когда старушка, сопровождаемая хулу взглядами, медленно выходила из зала, король дал знак начинать празднование.
В густых сумерках женщина с трудом преодолела путь к своему дому, находившейся в королевском лесу. До сих пор с ее присутствием там чуть мирились. Когда старушка увидела свой дом, то очень испугалась.
Дом окружили гвардейцы короля. Вокруг бедного двора вбивали колья, а между ними натягивали шерстяное пряжа.
«О мой Бог, - сокрушенно вздохнула старушка. - Мой подарок оскорбил короля ... Теперь меня арестуют и бросят в цюпи ».
Здесь ее заметил командир воинов. Он низко склонился перед ней и вежливо сообщил: «Госпожа, согласно приказу нашего доброго короля, земля, которую можно огородить пряжей с Вашего клубка, отныне принадлежит Вам».
Объем ее новых владений отвечал длине шерсти с ее клубка. Женщина получила при условии, что сама одаривала.
Ожидаем много и боимся дарить.
Два монаха выращивали розы. Один погружался в созерцание красоты и запаха своих Руж. Другой срезал красивые цветы и дарил прохожим.
"Что ты делаешь? - упрекал его первый монах. - Как ты можешь лишать себя радости вдыхать запах своих роз? »
«Руже лучше пахнут в руках того, кто дарит их другим», - очень просто ответил второй.
Из книги Бруно Ферреро «365 коротких историй для души»