Текст песни Бруно Ферреро - Дуб і Троянда
- Исполнитель: Бруно Ферреро
- Название песни: Дуб і Троянда
- Дата добавления: 20.05.2019 | 01:15:10
- Просмотров: 318
- 0 чел. считают текст песни верным
- 0 чел. считают текст песни неверным
Текст песни
У саду поміж деревами, кущами і квітниками росли Дуб і Троянда. Дуб був деревом величавим, а його могутнє гілля здавалося короною, що владно нависала над скромними квітами в саду.Троянда мала лише стебло з кількома зеленими листками і гострими колючками. Виглядала кволою, наче от-от зів’яне.
Міцний Дуб кепкував з неї, зневажливо кажучи: «Ти – лише нікчемна колюча галузка!»
Коли віяв вітер, Дуб ворушив своїми незліченними листками, творив шум, дивовижний свист і чудові гармонійні звуки.
Через це Дуб дуже пишався собою.
«Наповнюю небо чудовими симфоніями! Я – наче оркестр! Я не такий, як той нещасний прутик, який не вміє нічого! Навіщо взагалі потрібна троянда?»
Несмілива Троянда перелякано мовчала.
Коли настало літо, зацвіла.
Цілий сад аплодував їй довго, щиро і палко.
Дехто вдає зі себе кращого, сильнішого, аніж є насправді. Боїться бути собою.
Квіти просто квітнуть.
Із книжки Бруно Ферреро «365 коротких історій для душі»
Перевод песни
In the garden between trees, shrubs and flower beds grew Oak and Rose. The oak was a majestic tree, and its mighty branch seemed like a crown, powerfully hanging over modest flowers in the garden.The rose had only a stem with a few green leaves and sharp spines. She looked shabby as if she were faded.
A strong Oak gleamed from her, disdainfully saying, "You're just a worthless barbed branch!"
When the wind blew, Oak moved with its innumerable leaves, making noise, a wonderful whistle and wonderful harmonious sounds.
Because of this, Oak was very proud of himself.
“I fill the sky with wonderful symphonies! I'm like an orchestra! I'm not like that miserable bar that can't do anything! Why do you need a rose at all? ”
The timid Rose was silent.
When summer came, it blossomed.
The whole garden applauded her long, sincerely and fervently.
Some people come out better, stronger than they really are. Afraid to be yourself.
Flowers just bloom.
From Bruno Ferrero's 365 Short Stories for the Soul