Текст песни
ГОНТА В УМАНІ
Хвалилися гайдамаки,
На Умань ідучи:
«Будем драти, пане-брате,
З китайки онучі».
Минають дні, минає літо,
А Україна, знай, горить;
По селах голі плачуть діти —
Батьків немає. Шелестить
Пожовкле листя по діброві;
Гуляють хмари; сонце спить;
Нігде не чуть людської мови;
Тілько звір виє по селу,
Гризучи трупи. Не ховали,
Вовків ляхами годували,
Аж поки снігом занесло
Огризки вовчі...
Не спинила хуртовина
Пекельної кари:
Ляхи мерзли, а козаки
Грілись на пожарі.
Встала й весна, чорну землю
Сонну розбудила,
Уквітчала її рястом,
Барвінком укрила;
І на полі жайворонок,
Соловейко в гаї
Землю, убрану весною,
Вранці зострічають...
Рай, та й годі! А для кого?
Для людей. А люде?
Не хотять на його й глянуть,
А глянуть — огудять.
Треба кров’ю домальовать,
Освітить пожаром:
Сонця мало, рясту мало
І багато хмари.
Пекла мало!.. Люде, люде!
Коли то з вас буде
Того добра, що маєте?
Чудні, чудні люде!
Не спинила весна крові,
Ні злості людської.
Тяжко глянуть; а згадаєм —
Так було і в Трої.
Так і буде.
Гайдамаки
Гуляють, карають;
Де проїдуть — земля горить,
Кров’ю підпливає.
Придбав Максим собі сина
На всю Україну.
Хоч не рідний син Ярема,
А щира дитина.
Максим ріже, а Ярема
Не ріже — лютує:
З ножем в руках, на пожарах
І днює й ночує.
Не милує, не минає
Нігде ні одного;
За титаря ляхам платить,
За батька святого;
За Оксану... Та й зомліє,
Згадавши Оксану.
А Залізняк: «Гуляй, сину,
Поки доля встане!
Погуляєм!»
Погуляли —
Купою на купі
Од Києва до Умані
Лягли ляхи трупом.
Як та хмара, гайдамаки
Умань обступили
Опівночі; до схід сонця
Умань затопили;
Затопили, закричали:
«Карай ляха знову!»
Покотились по базару
Кінні narodowi;
Покотились малі діти
І каліки хворі.
Ґвалт і галас. На базарі,
Як посеред моря
Кровавого, стоїть Гонта
З Максимом завзятим.
Кричать удвох: «Добре, діти!
Отак їх, проклятих!»
Перевод песни
Гонта в Умани
Хвастались гайдамаки,
На Умань идя:
«Будем драть, господин брат,
С китайки портянки ».
Проходят дни, проходит лето,
А Украина, знай, горит;
По селам голые плачут дети -
Родителей нет. шелестит
Пожелтевшие листья по дубраве;
Гуляют облака; солнце спит;
Нигде не слышно человеческой речи;
Только зверь воет по селу,
Грызя труппы. Не прятали,
Волков ляхами кормили,
Пока снегом занесло
Огрызки волчьи ...
Не остановило метель
Адской казни:
Ляхи мерзли, а казаки
Грелись на пожаре.
Встала и весна, черную землю
Сонную разбудила,
Украсили ее рястом,
Барвинком укрыла;
И на поле жаворонок,
Соловей в роще
Землю, украшенную весной,
Утром зостричають ...
Рай, да и только! А для кого?
Для людей. А люди?
Не хотят на его и глянуть,
А глянуть - хуле.
Надо кровью домальовать,
Осветит пожаром:
Солнца мало, хохлатки мало
И много облака.
Ада мало! .. Люде, люди!
Когда то из вас будет
То добро, что есть?
Странные, странные люди!
Не остановило весна крови,
Ни злости человеческой.
Тяжело глянуть; а вспомним -
Так было и в Трое.
Так и будет.
Гайдамаки
Гуляют, наказывают;
Где проедут - земля горит,
Кровью подплывает.
Приобрел Максим себе сына
На всю Украину.
Хоть не родной сын Ярема,
А искренняя ребенок.
Максим режет, а Ярема
Не режет - свирепствует:
С ножом в руках, на пожарах
И днюет и ночует.
Не милует, не проходит
Нигде ни одного;
По старосты ляхам платит,
Отца святого;
Оксаны ... Да и опускается,
Вспомнив Оксану.
А Зализняк: «Гуляй, сынок,
Пока судьба встанет
Погуляем! »
погуляли -
Кучей на куче
От Киева в Умань
Легли ляхи трупом.
Как облака, гайдамаки
Умань обступили
В полночь; до восхода солнца
Умань затопили;
Затопили, закричали:
«Карай ляхов снова!»
Покатились по рынку
Конные narodowi;
Покатились маленькие дети
И калеки больные.
Шум и шум. На рынке,
Как посреди моря
Кровавого, стоит Гонта
С Максимом упорным.
Кричат вдвоем: «Хорошо, дети!
Так их, проклятых »
Смотрите также: