Текст песни
Із-за обрію над полем сонце випливало,
А на полі спозаранку мати жито жала.
Та й звернулася до сонця, та його питала
Про єдиного синочка, що з війни чекала.
Ой ти, сонечко, ласкаве, ти нас зігріваєш
І з гори ти нашу грішну землю оглядаєш.
Усе бачиш, усе чуєш, все на світі знаєш.
Де синочок мій єдиний, чи мені підкажеш
А на полі біля жінки той сусідка була,
Як зверталася до сонця взяла i почула.
Так спитала що ти кажеш, чи може забула,
Що пройшло уже пять років, як війна минула
Як живий був твій синочок, чи б не повернувся
Чи гадаєш ти до дому стежки він забувся
Чи ти думаєш саму б тебе він полишив
Певно, десь у бурян вiн голову схилив.
Також поруч жито жав чоловк сусідки,
Та дуже йому жаль стало то жінки.
Вiн промовив до дружини облиш бідну мати,
Бо від горя може легко розуму не стати
- Зовсім я не божевльна - мати їм сказала, -
Нащо кажете, що вмер він хіба ж я не знала
Через те, що він не поруч, то вже ж не любити
В моїм серці мій синочок завжди буде жити
- Він для мене подих вітра, що ласка обличчя,
А струмок бринить, немов, голос його кличе,
А ріка блищить на сонці то усмішка сина.
Не утрима ніколи рідного могила
Перевод песни
From the horizon above the field, the sun came out,
And in the field in the morning to have rye sting.
And she turned to the sun, and asked him
About the only son who had been waiting for the war.
Ooh, sweetheart, sweetheart, you're warming us up
And from the mountain you look at our sinful land.
You see everything, you hear everything, you know everything in the world.
Where my son is the only one, can you tell me
And in the field beside the woman was the neighbor,
As she turned to the sun, she took it and heard it.
So I asked what you said if I could forget,
It's been five years since the war is over
If your son was alive, he would not return
Do you think he forgot the path to the house?
Do you think he would have left you
He must have bowed his head somewhere in the weeds.
Also next to the rye was a neighbor's man,
But he was very sorry for the woman.
He told his wife to have a poor mother,
For, from grief, one can easily become mad
- I'm not crazy at all - my mother told them -
Why do you say he died, except I did not know
Because he is not around, he is no longer in love
In my heart, my little son will always live
- He is for me a breath of wind, please face,
And the stream swells like his voice is calling,
And the river shining in the sun is the smile of a son.
Never hold your own grave