Текст песни
Ти на заході , я на сході
Наше небо стало прозорим
Ми забуваємо старі місця
Невже все вирішують полюса?
Мені до біса набридли ці хмарочоси ,
хоча я не бачу й не відчуваю їх, як цю холодну та не теплу осінь.
Тобі набридли твої буденні гуляння ,
а мені остогидніло бачити такі щасливі пари
Моя Мама як завжди знаходить , в цьому щось хороше .
А мені вкотре здається , що не залежно чи зараз осінь
Можливо тут діло в часі ,
в мене без п'ятьох восьма ,
Так - так я знаю в тебе 7 ранку , і ти зустрічаєш палкі світанки.
Я заздрю так людям ,
які просто тебе не знаючи проходять повз тебе на дворі .
Я за це би відала все , і навіть свою волю .
Я б на хвилину просто вернулась , до твоєї руки доторкнулася ...
Я б дощем навіть хотіла бути , аби капати на твої нові брюки .
Нас розділяють кляті кілометри.
Але здається - це не головна проблема.
Ти - холодний до біса хлопець,
та на диво такий іскроменний.
Мені набридли ці сірі люди,
які не ти,
які повсюди.
Вони одноманітно проживають день,
не взнавши, що хтось їх все-таки чекає.
О, скільки ж зараз в людях є безодень.
А що набридло так тобі?
Напевне моє хвилювання?
Чи може та нестача твоїх слів?
Чи те, що я залежна лиш тобою?
Як же заздрю я тим людям,
що ходять біля тебе кожен день,
що навіть не помітять твої ясні губи..
з яких я й слова не почула.
Не чула ні "Привіт", ні "Гарних снів".
Нічого.... Абсолютно тиша.
Від цього рветься, до нестями, лиш моя душа.
Прочитавши це - глянь на небо.
Я теж буду дивитись в наші зорі.
І це лише одна моя потреба.
Мої вірші, як люди хворі.
Перевод песни
You're in the west, I'm in the east
Our sky has become transparent
We forget the old places
Do all the poles decide?
I got sick of these skyscrapers,
although I do not see or feel them like this cold and warm autumn.
You got bored of your daily festivities,
and it makes me sick to see such happy couples
My mom always finds something good in this.
And it seems to me again that it doesn't matter if it's autumn now
Maybe it's a matter of time,
I have no five eight
Yes - yes, I know you at 7am, and you meet the fiery dawn.
I envy people so much,
who just don’t know you pass by in the yard.
I would have known everything and even my will for it.
I would just go back for a minute, touch your hand ...
I even wish it would be rain to drip on your new pants.
We are separated by miles away.
But it seems - this is not the main problem.
You are a cold-hearted guy,
and, surprisingly, such a sincere.
I was bored by these gray people,
who are not you,
which are everywhere.
They live the day alone,
not knowing that someone is still waiting for them.
Oh, how many people are in the abyss now.
And what annoyed you so?
Perhaps my excitement?
Could that be the lack of your words?
Is it that I am solely dependent on you?
How do I envy those people
walking near you every day,
that your clear lips won't even notice.
of which I have not heard the words.
I have not heard either "Hi" or "Good dreams".
Nothing .... Absolutely quiet.
From this, only my soul is torn to pieces.
After reading this, look at the sky.
I too will look in our stars.
And this is only one of my needs.
My poems as people are sick.