Текст песни
А я тримаю це небо,
То ж давай ставай біля мене,
Давай наповним цей простір,
А там за обрієм загубимось зовсім.
(2 р.)
Давай зі мною, бо час розтане, як сніг,
Остання мить, тепло сонячних днів,
Куди я біг, туди тепер вже не спішу,
Бо я живий, а хтось чекає весну.
Якщо заснув, якщо лише холодні сни -
Час прокидатися, бо з часом зрозумієш ти,
Бо ти побачиш непробачені очі чужі,
Які колись були рідними, а тепер
Забуті
Я намагався бути чесним із собою серед всіх,
Що спішили до неправди,
Що забували справжнє значення творчості й пошуку,
Я радію, що шляхи наші не схожі зовсім,
У когось цифри, для мене це лише статистка,
Не підкріплена нічим, бо всереді тихо там,
Я вийшов із болота цих примарних надій,
Я повертаюся у звуках світлих цих рядків.
А я тримаю це небо,
То ж давай ставай біля мене,
Давай наповним цей простір,
А там за обрієм загубимось зовсім.
(2 р.)
Давай зі мною тікати від порожнього галасу,
Від пафосу роздутого, від шуму в містах усіх,
Гасла не потрібні, головне - нам не згаснути,
Вчасно подивитися вперед, скласти пазли всі,
Знайти у буднях ті частинки, яких не вистачає,
Якщо не в людях, то в собі, або хоча б у чашці чаю,
Незвичайне, що зникає, починаю відчувати
Ніби знову розчиняюсь.
Я серед поглядів тиші прозорих,
Я вас не бачу, заповільнюю подих,
І якщо сонце холодне на дотик,
Я все одно стояти буду навпроти,
Я буду першим, хто зловить це холодне проміння,
І накину зверху кольору, щоб трохи зігріти,
Бо хто якщо не я ці вірші вам напише?
Кому, як не мені, ти так відверто повіриш?
А я тримаю це небо,
То ж давай ставай біля мене,
Давай наповним цей простір,
А там за обрієм загубимось зовсім.
(2 р.)
Перевод песни
А я держу это небо,
Так давай становись у меня,
Давай наполним это пространство,
А там за горизонтом потеряемся совсем.
(2 г.)
Давай со мной, ибо время растает, как снег,
Последний миг, тепло солнечных дней,
Куда я бежал, туда теперь уже не спешу,
Я жив, а кто-то ждет весну.
Если уснул, если только холодные сны -
Время просыпаться, потому что со временем поймешь ты,
Ты увидишь Непрощенный глаза другого,
Которые некогда были родными, а теперь
забытые
Я пытался быть честным с собой среди всех,
Что спешили ко лжи,
Что забывали истинное значение творчества и поиска,
Я рад, что пути наши не похожи совсем,
У кого-то цифры, для меня это лишь статистка,
Не подкрепленная ничем, потому всереди тихо там,
Я вышел из болота этих призрачных надежд,
Я возвращаюсь в звуках светлых этих строк.
А я держу это небо,
Так давай становись у меня,
Давай наполним это пространство,
А там за горизонтом потеряемся совсем.
(2 г.)
Давай со мной бежать от пустого шума,
От пафоса раздутого, от шума в городах всех
Лозунги не нужны, главное - нам не угаснуть,
Вовремя посмотреть вперед, сложить пазлы все,
Найти в буднях те частицы, которых не хватает,
Если не в людях, то в себе, или хотя бы в чашке чая,
Необычное, исчезает, начинаю чувствовать
Будто снова растворяюсь.
Я среди взглядов тишине прозрачных,
Я вас не вижу, заповильнюю дыхание,
И если солнце холодное на ощупь,
Я все равно стоять буду напротив,
Я буду первым, кто поймает это холодные лучи,
И накину сверху цвета, чтобы немного согреть,
Ибо кто если не я эти стихи вам напишет?
Кому, как не мне, ты так откровенно поверишь?
А я держу это небо,
Так давай становись у меня,
Давай наполним это пространство,
А там за горизонтом потеряемся совсем.
(2 г.)
Смотрите также: