Текст песни Юрій Андрухович - Варто замислитись...
- Исполнитель: Юрій Андрухович
- Название песни: Варто замислитись...
- Дата добавления: 09.04.2020 | 19:54:03
- Просмотров: 248
- 0 чел. считают текст песни верным
- 0 чел. считают текст песни неверным
Текст песни
Відчуття форми, а точніше його брак - ось назва всіх наших нещасть. Ми невміємо й не хочемо робити з життя мистецький твір. Наша бідність - тут не
виправдання й не пояснення, а швидше наслідок. Ми не вміємо співіснувати з
птахами, квітами і Скульптурами. Наші пам'ятники нагадують злих
кровожерних ідолів, а обрані нами правителі - кримінальних мерзотників.
Наші будинки, сади, площі (я вже не кажу: заводи, вокзали, летовища)
вражені тяжким гріхом безформності. Усе, на чому ще може спинитися око, -
полишене не нами, але нами занедбане і осквернене.
У нас не може бути доброго дизайну, адже добрий дизайн - це теж
спадковість, це продовження ландшафту.
У нас не може бути доброго театру, кіно, цирку. Як і багатьох інших речей,
котрі надто вимагають любити форму, відчувати її абсолютно. А нам завжди
натякали, що слід зневажати форму. До речі, як мало в нас поетів, котрі
вміють знаходити точні й багаті рими! Бо ми не любимо своєї мови. Погано
артикулюємо, інтонуємо. Наші актори фальшиві з першого звуку. Слова просто
вибулькують з нас - таке собі напіврозбірливе бубоніння, в якому відсутній
бодай один чутливий нерв.
Відсутність форми - це озвіріння. Це вічна сірість буття, від якої тікають
у зашморг. Пейзажі за вікном вагона вдало доповнюють сморід, хамство і
переповнення у вагоні.
Цеховий інтер'єр цілком співзвучний загальному виробничому ідіотизмові.
Тотальне нищення природи зраджує наше невміння дати собі раду з ландшафтом
і обертається нищенням самих себе.
Як і чому це сталося? На тлі волаючої безформності творимо новий міф -
кричимо про свою європейськість, наводимо якісь расові, антропологічні,
географічні аргументи, сягаємо по Трипілля, скіфів-орачів, по язичництво
або, навпаки, християнство, відраховуємо назад цілі тисячоліття,
демонструємо писанку або сирного коника. Так, десь було воно, це відчуття
форми. Десь було.
Може, причина в нашій незахищеності від Сходу? Може, в тому, що замало
вділив нам Господь гір і лісів? Веж і садів?
Можна завалити наші порожні полиці прерізним товаром світового класу - все
одно забракне тих, які зуміють його не по-жлобськи розташувати на отих
полицях. Можна відкрити безліч приватних крамничок з усякою всячиною - все
одно в них забракне дзвіночка при дверях і чемного вітання власника. Щось
ми втратили, здається, назавжди. Навіть, якщо мали колись.
Але що робити? Якщо є сенс щось робити. З чого почати?
Ви будете сміятись, але я скажу так: навчити школярів відрізняти сонети
від октав. Окситонні рими від парокситонних. Питальне речення від
окличного.
Перевод песни
The sense of form, or rather its lack, is the name of all our misfortunes. We don'tknow how and don't want to make a work of art. Our poverty is not here
justification and not explanation, but rather consequence. We cannot coexist with
birds, flowers and sculptures. Our monuments are reminiscent of the wicked
bloodthirsty idols, and our chosen rulers - criminal abominations.
Our homes, gardens, squares (not to mention factories, train stations, airports)
struck by the grave sin of formlessness. Anything else the eye can focus on -
abandoned not by us, but by us neglected and defiled.
We can't have good design, because good design is too
heredity is a continuation of the landscape.
We cannot have good theater, cinema, circus. Like many other things,
who are too demanding to love the form, to feel it absolutely. And to us always
hinted that the form should be despised. By the way, how many poets we have
can find accurate and rich rhymes! Because we don't love our language. Badly
articulate, intone. Our actors are fake from the first sound. The words are simple
they pop out of us - a kind of semi-intelligible bubbling that is absent
at least one sensitive nerve.
The lack of form is a revelation. It is the eternal grayness of being from which they flee
in the noose. Landscapes beyond the window of the car successfully complement the stench, rudeness and
overflow in the car.
The shop interior is in harmony with the general production idiocy.
The total destruction of nature betrays our inability to take care of the landscape
and turns to destroying themselves.
How and why did it happen? Against a background of blatant formlessness, we create a new myth -
we shout about our Europeanness, we mention some racial, anthropological,
geographical arguments, extending to Tripoli, Scythians, paganism, paganism
or, conversely, Christianity, goes back millennia,
show a Easter egg or cheese skate. Yes, it was somewhere, it's a feeling
forms. It was somewhere.
Perhaps the reason for our insecurity from the East? Maybe that's not enough
has the Lord given us mountains and forests? Towers and gardens?
You can fill up our empty shelves with world-class precision goods - everything
one will deny those who will be able to place it in a non-sinister way
shelves. You can open many private shops with all sorts of things - everything
one thing they will miss is the doorbell and the courteous greeting of the owner. Something
we seem to have lost forever. Even if they ever did.
But what to do? If it makes sense to do something. Where to start?
You will laugh, but I will say this: Teach students to distinguish sonnets
from octaves. Oxiton rhymes from paroxiton. Question mark from
exclamation point.