Текст песни Тимчасовий Рай - Не втрачай
- Исполнитель: Тимчасовий Рай
- Название песни: Не втрачай
- Дата добавления: 24.04.2021 | 01:10:06
- Просмотров: 137
- 0 чел. считают текст песни верным
- 0 чел. считают текст песни неверным
Текст песни
Ти пив її на пристрасті настояну,Вона тобі була, неначе з мирту
І вечір-свідок зорями озброєний,
Виводив вам на стінах тіні-титри,
Вона лилась на губи, так коктейлево,
Як молоко із маминих грудей,
Торкалась віями сусідського аж дерева
Втікала, наче протяг із дверей.
Ти пив, як сон без вдоху і без видиху,
Шукав у віршах її слова віщого,
І бинтував душі своєї вивихи,
Коли вона молилася на іншого…
Коли кілометри в очах,
Через міста їй кричав,
Ніби не існує той час,
Чуєш, мене не втрачай!
Коли кілометри в очах,
Через міста їй кричав,
Ніби не існує той час,
Чуєш, мене не втрачай!
Ти пив її, так сліпо і не знав межі,
Ґвалтуючи всі нерви до істерики,
Чекав, коли підкажуть за вікном дощі
В якій будівлі та живе містерія.
Ти бачив посмішку її на дні,
І люди говорили, що не шкода нам,
В порожній кухні, ти, як на війні,
Благав, щоб завітала «Непрохана»!
Допив її і викинув, як сміття,
Душа не вимагає вже більшого,
А серце досі просить вороття,
Вона ж давно вже молиться на іншого…
Перевод песни
Ты пил ее на страсти настоянную,Она тебе была, словно из мирта
И вечер-свидетель звездами вооружен,
Выводил вам на стенах тени-титры,
Она лилась на губы, так коктейлево,
Как молоко с маминой груди,
Касалась ресницами соседского до дерева
Убегала, как сквозняк из дверей.
Ты пил, как сон без вдоха и без выдоха,
Искал в стихах ее слова волшебник
И бинтовал души своей вывихи,
Когда она молилась на другого ...
Когда километра в глазах,
Через города ей кричал,
Будто не существует то время,
Слышишь, меня не теряй!
Когда километра в глазах,
Через города ей кричал,
Будто не существует то время,
Слышишь, меня не теряй!
Ты пил ее, так слепо и не знал предела,
Насилуя все нервы до истерики,
Ждал, когда подскажут за окном дожди
В здании и живет мистерия.
Ты видел улыбку ее на дне,
И люди говорили, что не жалко нам,
В пустой кухне, ты, как на войне,
Умолял, чтобы пришла «Непрошеная»!
Допил ее и выбросил, как мусор,
Душа не требует уже большего,
А сердце до сих пор просит возврата,
Она давно уже молится на другое ...