Текст песни Сосабовська Ілона - Герої не вмирають
- Исполнитель: Сосабовська Ілона
- Название песни: Герої не вмирають
- Дата добавления: 22.12.2020 | 10:22:04
- Просмотров: 137
- 0 чел. считают текст песни верным
- 0 чел. считают текст песни неверным
Текст песни
Прийшла мати додому,вирішила відпочити.Зняла хустину,сіла в затишку одна,єдина.
Син її зібрався воювати,країну рідну захищати.
На столику виднілось його фото,
Взяла той спогад в руки,та й подумала:
"А нащо,хіба варто?За що ж ти борешся там сину,за що ж ті муки?За тих людей,котрі хотіли того життя багатого та поля квітчатого?А самі то зараз незнати де діваються,та й за спиною твоєю ховаються.
Залишив тут мене одну,я ж вже без тебе блідну синку,не смій померти у кривавому двобої,поєдинку!".
Та й витерла тремтячими руками таку малесеньку сльозинку.
Була у жінки ще надія,
Повернеться її синочок,живий,не в домовині.
Молилася,щоб скоро сталася така подія,
Побачити хотілось їй ті очі,кохані,та одні єдині.
Згорнулася матуся,відчувати холод стала,
Прийшла вже темна ніченька,
Солодких снів,старенькій,побажала.
Нестримно промайнула та,уже світало.
Ненька встала,і тут як в нагороду,
Сказали що Герої повертаються зі сходу.
Зраділа та,накинула хустину,
І зі сльозами кинулась шукать свою дитину.
Вийшла на подвір'я,була лиха погода,
Почала серцем відчувати,що йде якась негода.
Зникла,раптом її посмішка,сльоза скотилась,
Велика кількість люду недалеко появилась.
Побачила дитя своє у домовині,
І руки ті,її,одні,єдині.
Не чула вже нічого ненька,
Схилила лиш ту голову,бідненька.
Здійняла руки вгору,до неба,до Бога:
"За що ж ти Господи о так зі мною?Забрав у мене те,що берегла.Тепер хай попіклується про сина матінка земля.Забрав ти щастя,зіроньку єдину,яка тепер тут спить у домовині."
Та чути голос десь позаду:
"Чому ж ви плачете,матусю?Я тут,живий,я повернувся,як обіцяв,до вас,рідненька!"
Та мати вже його не чує,
Бо то лиш тінь його мандрує.
Тінь того Героя,який боровся за хорошу долю,за неньку Україну,за народ.
Присів він тихо біля неньки,
Торкнувся до руки її,легенько.
Шепоче мама,ніби відчуває
"Ти біля мене сину,тут, я знаю,адже Герої,любий мій,Герої не вмирають"...
Перевод песни
Пришла мать домой, решила отдохнуть.Сняла платок, села в уюте одна, единственная.
Сын ее собрался воевать, страну родную защищать.
На столике виднелось его фото,
Взяла то воспоминание в руки, и подумала:
"А зачем, разве стоит? За что ты борешься там сыну, за что те муки? По тех людей, которые хотели той жизни богатого и поля украшать? А сами то сейчас не знать где деваются, и за спиной твоей прячутся.
Оставил здесь меня одну, я уже без тебя бледнею сынок, не смей умереть в кровавом поединке, поединка! ".
И вытерла дрожащими руками такую маленькую слезинку.
Была у женщины еще надежда,
Вернется ее сынишка, живой, не в гробу.
Молилась, чтобы скоро произошло такое событие,
Увидеть хотелось ей очи, любимые, и одни единственные.
Свернулась мама, чувствовать холод стала,
Пришла уже темная ночка,
Сладких снов, старой, пожелала.
Стремительно пронеслась и, уже светало.
Мамочка встала, и тут как в награду,
Сказали что Герои возвращаются с востока.
Обрадовалась и, накинула платок,
И со слезами бросилась искать своего ребенка.
Вышла во двор, была бедствия погода,
Начала сердцем чувствовать, что идет какая-то непогода.
Исчезла, вдруг ее улыбка, слеза скатилась,
Большое количество людей недалеко появилась.
Увидела дитя свое в гробу,
И руки те, ее, одни, едины.
Не слышала уже ничего мамочка,
Склонила лишь ту голову, бедненькая.
Подняла руки вверх, к небу, к Богу:
"За что же ты Господи в так со мной? Забрал у меня то, что берегла.Тепер пусть позаботится о сыне матушка земля.Забрав ты счастье, звездочку единственную, которая теперь здесь спит в гробу."
И слышать голос где-то позади:
"Почему же вы плачете, мама? Я здесь, живой, я вернулся, как обещал, к вам, родная!"
И мать уже не слышит,
Ибо лишь тень путешествует.
Тень того Героя, который боролся за хорошую судьбу, за мать Украину, за народ.
Присел он тихо у матери,
Коснулся руки ее, легонько.
Шепчет мама, что чувствует
"Ты у меня сын, здесь, я знаю, ведь Герои, дорогой мой, Герои не умирают» ...