Текст песни Лесь Подеревянський - Дохуя масла
- Исполнитель: Лесь Подеревянський
- Название песни: Дохуя масла
- Дата добавления: 28.07.2020 | 21:30:11
- Просмотров: 324
- 0 чел. считают текст песни верным
- 0 чел. считают текст песни неверным
Текст песни
До хуя маслаНа сцені стоїть гидко разкрашений кіоск з продавцем внутрі, біля кіоска стоїть купка мудил і жде трамвая. Раптом прибігає захеканий мудило і врізується головою в кіоск.
Мудило в цегейковій шапці. Што такоє? Што, спокойно ходіть нє можетє?
Захеканий мудило (лежачі долі). Там масла дохуя!
Всі мудила. Де?
Захеканий мудило. Там! (Помирає).
Вбігає другий мудило, він кулею прошиває стоячих мудил і зникає.
Мудило в картузі (шуткує). Скорость охуєвающа.
Мудила, які стоять поруч, тупо сміються.
Мудило в блєстящєму пальті (впевнено і різко). Там масла дохуя!
Мудило в блєстящєму пальті зникає в напрямі, в якому, по його підставі, знаходиться дохуя масла.
Мудило в спортивних штанцях з авоською. Люда, шо ми стоїмо? Щас, знаєш, скіки долбойобів набіжить?
Мудило в спортивних штанцях і Люда зникають. Вбігає зразу п’ять здоровенних мудил, вони несуть мішки, повні масла, а в зубах у кожного стирчить по цілій пачці. Мудила насилу совають язиками, силячись його прожувать, при цьому вони противно плямкають.
Один з мудил. Ето кайф, марожено!
Всі остовпіло дивляться їм в слід і стоять, мов хворі стовбняком.
Мудило в цегейковій шапці (раптово скаженіє). За мной!
Натовп, спотикаючись, несеться за ним, чути страшенне ревіння, переходяще в жіночий зойк. Продавець висовується з кіоска до половини і з заздрістю дивиться їм в слід. З того боку, де знаходиться масло, йдуть молодцеваті мудила. У них масні їбальники, в руках вони тримають носилки. На носилках лежить дохуя масла. Зверху, прямо на маслі, лежить іще один мудило, він блює маслом вниз.
Продавець. Шо з нім такоє?
Мудило. І з тобою, дєд, таке буде, єслі дохуя масла з’їси.
З того боку, з якого прийшли мудила, чути дике ревіння і зойки, де по де мимо кіоска швидко проносяться все нові і нові орди любителів масла. Входять мудило в спортивних штанцях і Люда, вони повзуть раком, згинаючись під маслом. В очах у них щастя.
Мудило в спортивних штанцях. А я тєбє говоріл, што когда-нібудь етот дєнь настанєт, ето будєт, а ти нє вєріла.
Люда. Якщо б знать, можно було б на тачці под’єхать. Я їбала, його так тащіть!
Входять три мудила, вони несуть мудила в блєстящему пальті, вмурованого в масло.
Мудило в блєстящєму пальті. Я всіх вас їбав, подонки, сємєро на одного, фашисти прокляті!
Мудила посміхаються.
Один з мудил. Будєш піздєть, ми тєбє і голову в масло засунєм.
Продавець. Хлопці, шо ви з ним здєлаєтє?
Мудила (регочуть). Кастріруєм нахуй.
З іншого боку до кіоску риссю надбігає агресивна старушка.
Агресивна старушка (до старого). Шо сідіш, старий поц?
Продавець кидає на старушку іспуганий погляд. Старушка убігає, погрожуючи старому кулаком. Згинаючись під маслом, проходить підрозділ виховательок дитячого садку. За ними з куском масла в зубах повзе мудило в цегейковій шапці. Одна нога в нього безпорадно волочиться по асфальту.
Мудило в цегейковій шапці. Дівчата, задеріть спідниці, масладам. (Регоче).
Одна з вихователек мєтко жбурля чималий шматок масла йому в голову. Мудило в цегейковій шапці іспускає здавлений зойк і здихає. Входить дебела жінка з вусами, бородавками і куснем масла під пахвою.
Жінка (до продавця). Арон, збирайся додому, сьогодні я тобі на вечерю гарненько засмажу шматочок масла. (Помічає труп мудила, який перший приніс звістку про масло). Арон, хто це?
Арон. Він помер. Дай йому трохи масла, він його любив.
Опасиста жінка відрізає шматок масла і кладе в зуби мертвому мудилу. Арон виходить з кіоска і зав’язує двері на дріт, ніг у Арона немає. Замість ніг у нього маленький возик і два утюжки. Підходить трамвай. Він абсолютно пустий і блакитний. Арон і дебела жінка неквапливо прямують на зупинку. Крім них в трамвай ніхто не сідає. Сідаючи в двері, дебела жінка бере Арона під пахву і разом з Ароном і маслом сідає в трамвай. Трамвай, подзенькуючи, повільно суне в блакитну далечінь під натхненні звуки полонеза Огінського і здавлені крики любител
Перевод песни
Fuck butterOn the stage there is an ugly painted kiosk with a seller inside, near the kiosk there is a bunch of idiots and a tram is waiting. Suddenly runs a choked idiot and crashes his head into the kiosk.
Moody in a tsegeykovy cap. What is it? What, you can't walk calmly?
Zahekany mudilo (lying fate). There's a lot of oil!
All in a hurry. Where?
Zahekany mudilo. There! (Dies).
The second bastard runs in, he sews the standing bastard with a bullet and disappears.
Moody in the cartouche (jokes). The speed is awesome.
The idiots standing nearby laugh stupidly.
Moody in a shiny coat (confidently and sharply). There's a lot of oil!
The mud in the shiny coat disappears in the direction in which, at its base, is dohuya oil.
Moody in sports pants with a bag. Luda, what are we standing for? Right now, you know, dolboy skis are coming?
Moody in sports pants and Luda disappear. Five huge muddies run in at once, they carry bags full of oil, and a whole pack sticks out in everyone's teeth. The mudilas are hard to poke their tongues, trying to chew it, while they spit disgustingly.
One of the mudils. Here's the buzz, ice cream!
Everyone looks at them in astonishment and stands like patients with tetanus.
Mudylo in a tsegeykovy cap (sudden madness). Follow me!
The crowd stumbles after him, hearing a terrible roar, turning into a woman's howl. The seller comes out of the kiosk halfway and enviously looks at them in the wake. On the side where the oil is, there are well-wishers. They have greasy eaters, they hold stretchers in their hands. On a stretcher lies dohuya oil. On top, right on the oil, lies another mudila, he spits oil down.
Seller. What's wrong with him?
Moody. And so it will be with you, Grandpa, if you eat butter.
From the side from which the mudilas came, you can hear a wild roar and howls, where more and more hordes of oil lovers are rushing past the kiosk. Included mudilo in sports pants and Luda, they crawl with cancer, bending under the oil. They have happiness in their eyes.
Moody in sports pants. And I told you that someday this day will come, there will be, and you did not believe.
People. If you knew, you could drive a wheelbarrow. I fucked, drag him like that!
Included are three mudils, they wear mudils in a shiny coat embedded in oil.
Moody in a shiny coat. I fucked you all, scum, seven for one, damn the Nazis!
Mudyla is smiling.
One of the mudils. You'll be late, we'll put your head in the oil.
Seller. Guys, what are you going to do with him?
Mudila (laughing). Castrate the fuck.
On the other hand, an aggressive old woman is trotting up to the kiosk.
Aggressive old woman (to the old). What are you sitting on, old pot?
The salesman casts a frightened look at the old woman. The old woman runs away, threatening the old man with her fist. Bending under the oil, there is a unit of kindergarten teachers. Behind them, with a piece of butter in their teeth, crawled mud in a brick hat. One of his legs is dragging helplessly on the asphalt.
Mudilo in a tsegeykovy cap. Girls, pull up your skirts, buttermilk. (Laughs).
One of the educators aptly threw a considerable piece of oil at his head. Mudylo in a tsegeykovy cap lets out a suffocated howl and sighs. A fat woman with a mustache, warts and a piece of oil under her armpit enters.
Woman (to the seller). Aaron, go home, I'll have a nice piece of butter for you for dinner today. (Notices the corpse of the mudila, who first brought the news of the oil). Aaron, who is this?
Aaron. He died. Give him some butter, he loved it.
A fearsome woman cuts off a piece of butter and puts it in the teeth of a dead idiot. Aaron comes out of the kiosk and ties the door to the wire, Aaron has no legs. Instead of legs he has a small cart and two irons. The tram is suitable. It is completely empty and blue. Aaron and the fat woman are slowly making their way to the stop. Except for them, no one gets on the tram. Sitting in the doorway, a fat woman takes Aaron under the armpit and gets on the tram with Aaron and butter. The tram, moaning, slowly pushes into the blue distance under the inspired sounds of Oginsky's polonaise and the strangled cries of an amateur