Текст песни Артём Лоик - Мені однаково
- Исполнитель: Артём Лоик
- Название песни: Мені однаково
- Дата добавления: 09.12.2020 | 11:48:12
- Просмотров: 148
- 0 чел. считают текст песни верным
- 0 чел. считают текст песни неверным
Текст песни
Минають дні, минають ночі,Минає літо, шелестить
Пожовкле листя, гаснуть очі,
Заснули думи, серце спить,
І все заснуло, і не знаю,
Чи я живу, чи доживаю,
Чи так по світу волочусь,
Бо вже не плачу й не сміюсь...
Мені однаково, чи буду
Я жить в Україні, чи ні.
Чи хто згадає, чи забуде
Мене в снігу на чужині –
Однаковісінько мені.
В неволі виріс меж чужими,
І, не оплаканий своїми,
В неволі, плачучи, умру,
І все з собою заберу,
Малого сліду не покину
На нашій славній Україні,
На нашій – не своїй землі.
І не пом'яне батько з сином,
Не скаже синові: “Молись,
Молися, сину: за Вкраїну
Його замучили колись”.
Мені однаково, чи буде
Молитися ,той син,чи ні…
Та не однаково мені,
Як Україну злії люде
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять…
Ох, не однаково мені.
То так і я тепер пишу,
Папір тілько, чорнило трачу...
А перш! Єй-богу, не брешу!
Згадаю що чи що набачу,
То так утну, що аж заплачу.
І ніби сам перелечу
Хоч на годину на Вкраїну,
На неї гляну, подивлюсь,
Минають дні, минають ночі,
Минає літо, шелестить
Пожовкле листя, гаснуть очі,
Заснули думи, серце спить,
І все заснуло, і не знаю,
Чи я живу, чи доживаю,
Чи так по світу волочусь,
Бо вже не плачу й не сміюсь...
Думи мої, думи мої,
Ви мої єдині,
Не кидайте хоч ви мене
При лихій годині.
Прилітайте, сизокрилі
Мої голуб'ята,
Із-за Дніпра широкого
У степ погуляти
З киргизами убогими.
Вони вже убогі,
Уже голі... Та на волі
Ще моляться богу.
Прилітайте ж, мої любі,
Тихими речами
Привітаю вас, як діток,
І заплачу з вами.
Минають дні, минають ночі,
Минає літо, шелестить
Пожовкле листя, гаснуть очі,
Заснули думи, серце спить,
І все заснуло, і не знаю,
Чи я живу, чи доживаю,
Чи так по світу волочусь,
Бо вже не плачу й не сміюсь...
Перевод песни
Проходят дни, проходят ночи,Проходит лето, шелестит
Пожелтевшие листья, гаснут глаза,
Заснули думы, сердце спит,
И все уснул, и не знаю,
Или я живу, или доживаю,
Так по миру волочусь,
Уже не плачу и не смеюсь ...
Мне все равно, буду
Я жить в Украине или нет.
Или кто вспомнит, или забудет
Меня в снегу на чужбине -
Безразлично мне.
В неволе вырос границ чужими,
И, оплаканный своими
В неволе, плача, умру,
И все с собой заберу,
Малого следа не оставлю
На нашей славной Украине,
На нашей - не своей земле.
И не помянет отец с сыном,
Не скажет сыну: "Молись,
Молись, сыну: за Украину
Его замучили когда-то ".
Мне все равно, будет ли
Молиться, Сын или нет ...
И равно мне,
Как Украина злые люди
Усыпят, лукавые, и в огне
Ее, окраденую, возбудят ...
Ох, не одинаково мне.
Так и я теперь пишу,
Бумага только, чернила трачу ...
А прежде! Ей-богу, не вру!
Упомяну что ли набачу,
Это так ворочу, что даже заплачу.
И будто сам перелечь
Хотя в час на Украину,
На нее посмотрю, посмотрю,
Проходят дни, проходят ночи,
Проходит лето, шелестит
Пожелтевшие листья, гаснут глаза,
Заснули думы, сердце спит,
И все уснул, и не знаю,
Или я живу, или доживаю,
Так по миру волочусь,
Уже не плачу и не смеюсь ...
Думы мои, думы мои,
Вы мои единственные,
Не бросайте хоть вы меня
При лихой час.
Прилетайте, сизокрылые
Мои голубчики,
Из-за Днепра широкого
В степь погулять
С киргизами убогими.
Они уже убогие,
Уже голые ... Но на свободе
Еще молятся богу.
Прилетайте же, мои дорогие,
тихими вещами
Приветствую вас, как детей,
И заплачу с вами.
Проходят дни, проходят ночи,
Проходит лето, шелестит
Пожелтевшие листья, гаснут глаза,
Заснули думы, сердце спит,
И все уснул, и не знаю,
Или я живу, или доживаю,
Так по миру волочусь,
Уже не плачу и не смеюсь ...